Виступ на районному семінарі вчителів-філологів

Шляхи аналізу літературного твору:  робота із здібними учнями Як відомо, аналізувати літературні твори вчителю 5-11 класів доводиться майже на кожному уроці, зокрема при вивченні програмових творів, а також на уроках літератури рідного краю. Кожний регіон нашої області славиться багатьма письменниками-земляками. Так, Новомиргородщина представлена іменами понад двох десятків письменників ( І.Карпенко-Карий, Олександр Андрієвський, Григорій Грушевський, Микола Зеров, Євген Поповкін, Петро Біба, Юрій Мокрієв, Юрій Коваль, Олександр Жовна та ін.). Уроки літератури рідного краю - це важливий етап у викладанні української літератури і вимагає неабиякої підготовки словесників. Щоб цікаво й доступно ввести учнів до художнього світу письменника та його твору, допомоїти осягнути внутрішню суть його, вчитель повинен оволодіти різними шляхами аналізу художнього твору. Відомі такі традиційні шляхи: -         за розвитком дії; -         слідом за автором; -         послідовний; -          пообразний; -         ідейно-тематичний; -         проблемно-тематичний; -         цілісний ( комплексний ); -         компаративний; -         комбінований та інші. Обираючи шляхи аналізу художнього твору, враховую такі чинники: -         особливості тексту ( тематику, проблематику, систему художніх образів); -         на скільки глибоко учні зрозуміли твір. Для цього діти повинні прочитати текст твору, і лише тоді починати його аналіз. Намагаюсь зробити все, щоб школярі прочитали повний текст, потім ставлю такі запитання: -         ваші враження і роздуми від прочитаного і «побаченого» внутрішнім зором; -         яку проблему ставить і розв’язує автор ? -         як у творі розкриваються характери героїв ? Безперечно, увесь текст літературного твору проаналізувати неможливо, тому використовую принцип вибірковості. Так у романі вибираю 10-12 уривків, у повісті 7-8, в оповіданні - 3-4 найвагоміших в ідейно-художньому плані. А тепер хочу зупинитися докладніше на традиційних шляхах аналізу художнього твору, зокрема «слідом за автором». Він складається з таких основних елементів: -         ознайомлення з основними подіями, про які йдеться у творі. Для цього пропоную учням такі запитання й завдання: -         які події покладено в основу твору ? -         відтворіть їх перебіг у хронологічній послідовності; -         розкажіть, що сталося з героєм та інше. На цьому етапі використовую такі методи й прийоми роботи , як творче та коментоване читання, різні види переказу твору, бесіда на сприйняття та інше. Після цього переходжу до другого етапу аналізу «слідом за автором» - розгляду особливостей сюжету художнього твору і визначення, як певна подія художньо осмислюється в тексті, в якому порядку вони викладаються. Учні називають елементи сюжету, а також визначають його різновид, потім визначають художні засоби втілення певного сюжету. Після цього форми роботи ускладнюю - переходжу до евристичної бесіди, до використання творчих завдань різного рівня складності. Наступний етап аналізу «слідом за автором» - композиційний, Коли текст прочитаний і осмислений, починаю говорити про загальну побудову художнього твору, про поєднання всіх його компонентів у художню цілісність. У процесі композиційного аналізу з’ясовуються взаємозв’язок подій, сцен, епізодів. Бесіда завершена, зроблені висновки, і я даю завдання для самостійної класної роботи: визначити складові частини сюжету оповідання В.Винниченка «Федько-халамидник». Експозиції тут по суті немає. Замість неї одне-єдине вступне речення: «Це був чистий розбишака-халамидник», в якому вже є й елемент зав’язки, котра закінчується таким психологічним окресленням - «діагнозом»: «Спокій був його ворогом». Після цього в оповіданні йде активний розвиток дії на матеріалі кількох епізодів, а саме: ліплення хаток із піску, запуску паперового змія, покарання Федька, друга розправа над '«халамидником», спокутування Толі в негоду і, зрештою, центральний епізод твору - на річці під час скресання криги, конфлікт якого переростає в кульмінацію: остання дика розправа над Федьком і трагічний фінал-розв’язка. Визначаючи  складові частини сюжету, учні засвоюють поняття: що таке сюжет літературного твору, які його складові частини, що таке експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка. При композиційному аналізі використовую такі інтерактивні методи: робота в групах, парах, практикую індивідуальну роботу, евристичну бесіду, дискусію, виконання різних видів творчих робіт, складання таблиць, опорних схем, написання творів. Після такої ретельної підготовки школярі роблять висновки про цілісну структуру літературного твору. Це якраз і буде завершальним етапом аналізу «слідом за автором». Аналіз структури літературного твору здійснюю на етапі узагальнення набутих знань, закріплення вмінь і навичок учнів або під час виконання контрольної роботи. При вивченні художніх творів практикую й проблемно-тематичний аналіз літературного твору. Формуючи проблемні запитання, звертаю увагу на те, щоб вони були зрозумілими для дітей, відповідали їхнім віковим особливостям, викликали зацікавленість, спонукали до пошукової роботи. Для реалізації проблемно-тематичного аналізу перш за все необхідно переконатись в доцільності вибору такого методу. Чи справді у творі проблема є його основою, логічним центром. Після цього пропоную учням уважно прочитати й спробувати визначити проблеми, які порушує автор, встановити їхній характер ( соціальні, філософські, політичні, морально-етичні). Потім чітко формулюю ці проблеми й вирішую, які з них найважливіші. Визначаю ті, які розглядатимуться учнями в класі, а які - самостійно вдома. Пропоную дібрати матеріал із тексту для розгляду кожної проблеми, рекомендую додаткову літературу. А вже після цього проводжу проблемно-тематичний аналіз у такій послідовності: -         визначаємо тему художнього твору з метою її розкриття; -         оголошую вже визначені проблеми. Після цього учні починають пошук авторських шляхів вирішення. Під час здійснення проблемно-тематичного аналізу використовую метод дослідницький та евристичної бесіди. Так при вивченні новели Віктора Близнеця «Над Десною, де бродять тіні диких буйволів ( монолог старого лелеки )» ставлю такі питання: -         Хто є оповідачем новели ? -         Чому саме лелека ? -         Передайте роздуми автора про подібність поведінки людей і лелек та гармонію їхніх взаємин. -         Які питання порушує автор у творі ? Над чим роздумує ? -         Знайдіть у тексті риторичні питання, які передають глибокий біль душі митця з приводу дисгармонії людини і природи. Наступний шлях аналізу художнього твору, який я часто практикую, це цілісний, або комплексний погляд на ідейно-художній зміст та весь твір. У застосуванні комплексного аналізу особливого значення надаю читанню. Розумію, якщо воно багате й технічно правильне, то вже сам процес читання є цілісним сприйняттям тексту. Проте є твори дуже складні, наприклад, «Вершники» Ю.Яновського, «Я ( Романтика )» М.Хвильового, «Intermezzo» М.Коцюбинського та ін. Тому без відповідного настрою, без певних коментарів, наведення історичних фактів зусилля вчителя даремні. Досвід роботи показує, що дуже часто школярі свої враження від прочитаного зводять до морально-етичного чинника. Нерідко особисте ставлення до персонажа переносять на весь твір: оскільки Чіпка - п’яниця, злодій, вбивця, взагалі образ негативний, то навіщо такий твір вивчати. Якраз переді мною й стоїть завдання подолати таку підміну розуміння художності твору: на уроці проводжу диспут на тему: «Чіпка злодій і вбивця чи борець за правду ?» А при вивченні теми «Конфлікт поколінь» в оповіданні Василя Бондаря «Юліус - по-нашому липень» пропоную написати твір-роздум «Моє розуміння проблеми «Батьки і діти». При комплексному аналізі твору застосовую такі методи: художнє читання, коментар, переказ, реферат учня, художня оповідь, лекція, евристична бесіда, створення проблемної ситуації. Хочеться коротко зупинитися ще на одному аналізі художнього твору - пообразному. Як відомо, він найбільш загальний щодо віку й сприяє утвердженню погляду на літературу як на людинознавство. Аналіз за образами передбачає насамперед характеристику персонажів і часто зводиться здебільшого до поділу на позитивних і негативних героїв, але не слід обмежуватись цим. А тому під час такого аналізу враховую його зв’язок із темою та ідеєю, з сюжетом і композицією, навчаю дітей розкривати цей образ у процесі розгортання сюжету, визначати місце в системі персонажів, взаємозв’язок із ними, роль позасюжетних елементів, як через цей образ автор висловив свої погляди, уподобання, смаки. Учні визначають психологічні основи персонажу: вдачу, темперамент, характер, боротьбу двох начал ( добра і зла ). І саме головне: художній образ учні трактують лише в світлі авторського задуму, з’ясовують, яку функцію виконує він у загальній концепції твору. Так при вивченні творчості пиеьменника-земляка Юрія Коваля, зокрема новели «Віднайдена фея», ставлю питання: -         Що ви можете сказати про Миколу ? -         Яким було його перше кохання ? -         Чи любив Микола Лесю ? -         Чи зберіг він вірність у коханні ? А при вивченні оповідання «Степко-розбишака» такі: -         Що можете сказати про головного героя ? -         Чому Степан не мириться з учителем Миколою Андрійовичем ? -         Які перешкоди і негаразди він чинить, щоб причинити зло учителеві ? -         Чи схвалюєте вчинки персонажа ? -         Хто з героїв оповідання вам сподобався і чому ? Серед видів підготовчої роботи для проведення пообразного аналізу виділяю такі: евристичну бесіду, тести, вибіркове читання, анкетування та ін. Методика проведення анкетування: питання анкети учні записують у зошит. Потім окремим рядком іде власна відповідь, далі пропоную свої варіанти, відповіді товаришів, батьків. Орієнтовні запитання анкети: 1.     Риса характеру, яку ви цінуєте в людях найбільше. 2.      Людська вада, яка найогидніша для вас. 3.      Недолік людини, який ви здатні пробачити. 4.      Ваше уявлення про щастя. 5.     Ваше уявлення про нещастя. Під час пообразного аналізу твору потрібно пам’ятати: осягнення змісту художнього твору та його форми відбувається саме через систему художніх образів. Якщо говорити про компаративний аналіз твору, то це цікавий і неординарний метод у викладанні української літератури. Він полягає в порівнянні схожих елементів і відмінностей творів української та світової літератур.Як відомо, програми з української та світової літератур у старших класах укладені за єдиним хронологічним принципом, тому маютцбагато спільного. Паралельно опановується творчість романтиків, реалістів, модерністів. Та й у середній школі в побудові програм можна знайти схожість. Майже  одночасно вивчають казки, байки, героїчний епос. Звичайно, не все збігається, але можливість для компаративного аналізу творів вітчизняного та світового письменства існує. Синхронне вивчення літератур, компаративний аналіз творів зарубіжних та українських письменників дає змогу школярам усвідомити цілісність світового літературного процесу й своєрідність нашої культури в ньому, краще засвоїти здобутки зарубіжних та українських авторів. Такий аналіз будую на зіставленні творів однієї художньої системи, одного стилю чи жанру. Порівнюю твори за композицією, сюжетом, темою, а також характери, дії і причини певних вчинків героїв. Також зіставляю не лише схожі елементи порівнюваних творів, а й їхні відмінності, розбіжності. Цікаво зіставляти образ Гамлета В. Шекспіра у світовій літературі. Учні простежують, як цей персонаж знайшов своє вираження у творчості JI. Українки, JI. Костенко, Д. Павличка. У 9 класі порівнюємо образ Енея у Вергілія і в І. Котляревського, пана Журдена у Мольєра і Мину Мазайла у М.Куліша чи Мартина Борулю в І.Карпенка-Карого. Учні переконуються, що дуже близькі Боруля і Журден: і мета життя схожа, і спосіб досягнення цієї мети, і час , та й розвиток дії близькі. Школярі приходять до висновку, що «Мина Мазайло» М.Куліша - твір хронологічно віддалений від Мольєрівського, але знайоме бажання забути, хто ти, зректися своїх коренів, національності й прізвища, що видає в тобі українця, замінити русифікованим, тобто задушити в собі національний дух, викорчувати генетичну пам’ять, стати «как все». Порівнюємо Чіпку П. Мирного з Раскольниковим Ф.Достоєвського, Пузиря Карпенка-Карого з Гобсеком О. де Бальзака. Цікаво зіставляти український і європейський модернізм та авангардизм II половини XIX століття - початку XX століття. Учні легко знаходять елементи імпресіоналізму у творчості М.Коцюбинського ( «Тіні забутих предків» ), модерністські тенденції у творчості JI.Українки, особливо в «Лісовій пісні». Отже, компаративний аналіз важливий і потрібний у викладанні української літератури. Без нього на сучасному уроці не обійтися, бо він сприяє приверненню уваги учнів до національних реалій різних народів, формуванню їхніх уявлень про національне в літературі. Як ми бачимо, кожний із шляхів аналізу художнього твору важливий, але вибір методу залежить від знання школярами тексту твору, від його роду, від особистих нахилів, уподобань учителя, від конкретної навчальної ситуації. І саме головне: провести аналіз художнього твору - майстерно означає не дати учневі відчути аналітичні дії, а здійснити його наче між іншим, вміло керуючи цим процесом.